1. Характеристика та вимова голосних та приголосних
У каталанській мові 26 літер. Залежно від позиції та оточення, а також відкритості та закритості голосних, та сама буква чи поєднання букв вимовляються по-різному. Звуків тому значно більше.
У каталанській мові 5 голосних букв a, e, i, o, u. Порівняно з відповідними українськими звуками вони характеризуються більшою напруженістю, чіткістю і вимовляються завжди виразно.
Характерною особливістю голосних a та e є їх особлива вимова у ненаголошеній позиції. Голосні a і е у цій позиції називаються vocal neutra (нейтральна голосна) і вимовляються як середній звук між a і e: [ə].
Наприклад: mare [márə], casa [kázə].
(у транскрипції використано міжнародну систему позначення звуків)
Голосні
А а
1) [á] звук більш відкритий, ніж відповідний український звук під наголосом : cas [kas] - випадок, gat [gat] - кіт, cap [kap] - голова, català [kətəlá] - каталонець, каталонський, tràfic [tráfik] - рух, трафік.
2) [ə] vocal neutra в ненаголошеній позиції: casa [kásə] - дім, porta [pórtə] - двері.
E e
1) [e] закритий звук під наголосом: vent [bén] - вітер, procés [pruséz] - процесс.
Примітка: В деяких словах з графічним наголосом (') (accent agut) для розрізнення за змістом: Déu [déw] (закрита) - бог, порівняйте з deu [déw] (відкрита) - десять.
2) [ɛ] відкритий у ударній позиції (`), (accent greu), коли по правилам наголосу на голосну е не повинен падати наголос: Mercè [mərsɛ́], tragèdia [trəʒɛ́diə].
3) [ə] vocal neutra у ненаголошеній позиції: Mercè [mərsɛ́], portes [pórtəs] - двері.
O o
1) [o] закритий звук, схожий на український звук о в словах кіт, ріст: amor [əmór] - любов, foca [fókə] - тюлень. Так само в словах із графічним наголосом (´), коли відповідно до правил наголосу на голосну o не повинно падати наголос: balcó [bəlkó] - балкон, racó [r̆əkó] - кут, cantó [kəntó] - кут, край.
2) [ɔ] - відкритий звук: а) в словах, на які падає наголос в відповідності з правилами наголосу : porc [pɔrk] - свиня, port [pɔrt], а також б) в словах з графічним наголосом (`): pròleg [prɔlək], monòleg [munɔlək].
3) [u] звук, похожий на український звук у. Вимовляється так у ненаголошеній позиції: monòleg [munòlək], nominal [numinal], normal [nurmal].
I i
1) [i] вимовляється як український звук і, коли i є слогоутворюючою голосною і не утворює дифтонгу: vi [bi] - вино, miracle [miráklə] - чудо.
2) [ǐ] напівголосний наприкінці складу (співз. + гл. + i): boira [bɔǐrə], коли i є частиною низхідного дифтонгу ai, ei, oi, ui: mai [maǐ] - ніколи, rei [rreǐ] - король, noi [nɔǐ] - хлопчик, boina [bɔǐnə] - бере.
3) [j] в псевдовихідному дифтонгу (см. + i + гол.). У швидкій промові вимовляється a-vió замість a-vi-ó і fun-ció замістьfun-ci-ó.
4) [y] приголосна між двома голосними або на початку слова перед голосною: noia [nɔyə] - дівчинка, iogurt - [yugurt].
Примітка: Enciclopèdia Catalana розрізняє лише два звуки для фонеми /i/ - [i] и [j]: vi [bi], noi [nɔj], noia [nɔjə]
U u
1) [u] вимовляється як український звук у закритому складі: punta [puntə] - кінчик, poruc [puruk] - боязкий.
2) [û] напівголосний: nau [naû] - корабель, veu [bɛ́û] - голос.
3) [w] напівголосний: quan [kwan] - коли, quant [kwan] - скільки.
Примітка: Enciclopèdia Catalana розрізняє лише два звуки для фонеми /u/ - [u] и [w]: punta [puntə], nau [naw], quan [kwan].
Приголосні
B b
1) [b] – оклюзивний, дзвінкий, губно-губний. Зазвичай на початку слова та після m : bé [bé] - добре, boca [bókə] - рот, ambigu [əmbíγu] - неясний .
2) [β] – фрикативний, дзвінкий, губно-губний. В інтервокальному положенні перед згодою: cabell [kəβéλ] – волосся, pobre [pɔββrə] – бідний .
3) [p] – оклюзивний, глухий, губно-губний. Зазвичай наприкінці слова. Перед l вимовляється як підвоєння запрошень: calb [kálp] – лисий, feble [f'épplə] – слабкий .
V v
1) [b] – оклюзивний, дзвінкий, губно-губний. На початку слова: vent [ben] – вітер, vaca [bákə] – корова .
2) [β] – фрикативний, дзвінкий, губно-губний. В інтервокальному положенні: cavall [kəβáλ] - кінь, caravana [kərəβánə] - караван .
D d
1) [d] - оклюзивний, дзвінкий, зубний. На початку слова: dit [dít] – палець, dona [donə] – жінка, дружина .
2) [đ] - фрикативний, дзвінкий, зубний. В інтервокальному положенні: melodia [məluđíə], Badalona [bəđəlónə].
3) [t] – оклюзивний, глухий, зубний. Наприкінці слова: fred [frɛt] – холод, sord [sort] – глухий .
C c
1) [s] – фрикативний, глухий, альвеолярний. Звук середній між українськими з і ш . Перед голосними e та i : cel [sɛl] – небо, cinema [sinɛ́mə] – кіно, кінотеатр .
2) [k] - оклюзивний, глухий, велярний. Перед рештою голосних і згодних: coca- cola, clima .
Ç ç – фрикативний, глухий, альвеолярний. Звук середній між українськими з і ш . Будь-яка позиція: avanç [əβáns] – наступ, braç [brás] – рука.
S s
1) [s] фрикативний, глухий, альвеолярний. Звук середній між українськими з і ш . На початку слова, у середині перед згодою і наприкінці слова: set [sɛt] – сім , artista [ərtístə], dimecres [dimékrəs] – середа .
2) [z] – фрикативний, дзвінкий, альвеолярний. Вимовляється як звук середній між українською з і ж . В інтервокальному положенні і перед m : casa [kázə] – будинок, esma [ɛzmə] – налаштування .
Примітка: У слові Israel звук не вимовляється, а наступний голос r вимовляється як удовена rr : [irrəɛ́l].
SS ss – фрикативний, глухий, альвеолярний. (Див. S , пункт 1). У будь-якому положенні: massa [másə] – маса, багато, cossos [kɔsus] – тіла .
Z z – фрикативний, дзвінкий, альвеолярний. У будь-якому положенні: onze [ónzə] – одинадцять, zero [zɛ́ru] – нуль .
G g
1) [g] – оклюзивний, дзвінкий, велярний. На початку слова та перед згодою: glop [glóp] – ковток, anglès [əŋΔglɛ́s] – англієць, англійська .
2) [ʒ] – фрикативний, дзвінкий, палатальний. Перед голосними e та i : gel [ʒɛ́l] - лід, Girona [ʒirónə] - (Д)Жирона (назва міста).
3) [γ] - фрикативний, дзвінкий, велярний. В інтервокальному положенні: paga [páγə] – платіж, cogombre [kuγómbrə] – огірок .
J j – фрикативний, дзвінкий, палатальний. У будь-якому положенні: Jaume [ʒáwmə] - Жауме, ajuda [əʒúdə] - допомога .
K k – оклюзивний, глухий, велярний. Вживається зазвичай у словах іноземного походження: kilòmetre, karma .
CH ch – оклюзивний, глухий, велярний. Зазвичай наприкінці власних назв, найчастіше прізвищ: March , Bosch .
Ll – латеральний, альвеолярний. Твердий, ніж аналогічний український звук: calma [kálmə] - спокій, спокій , cel [sɛl] - небо .
Ll ll – латеральний, палатальний. У будь-якій позиції: lluna [λunə] – Місяць , moll [mɔλ] – набережна .
L·l - читається як твердий подвійний звук у слові Алла : il·lusió [illuzió], paral·lel [pərəllɛl].
M m
1) [m] – носовий, дзвінкий, губно-губний. У будь-якому положенні, крім позиції перед згодними b, f, v : m ón [mon] – світ, camí [kəmí] – шлях, cantem [kəntɛ́m] – співаємо .
2) [ɱ] – носовий, дзвінкий, губно-зубний. Перед b, f, v : àmfora [àɱfurə], cambrera [kəɱbrérə] – офіціантка, tramvia [trəɱbiə] – трамвай .
N n
1) [n] - носовий, дзвінкий, альвеолярний. При артикуляції цього звуку кінчик мови стосується верхніх альвеол: una [unə] – одна, nena [nénə] – дівчинка .
Примітка: На стику слів запрошень n перед [v], [p] звчіть як [m] : unpi [umpí] – сосна, canvi [kambi] – зміна .
2) [ŋ] носовий, дзвінкий, велярний. Перед g і c : ningú [niŋgú] – ніхто, banc [báŋ] – лава, банк .
R r
1) [rr] – тремтливий вібрант, альвеолярний. На початку слова: riu [rríw] – річка, reina [rréinə] – королева .
2) [r] – одноударний, альвеолярний, м'якший, ніж аналогічний український звук: cara [kárə] – обличчя, per [pər] – по (прийменник).
RR rr – тремтливий вібрант, альвеолярний. Будь-яка позиція: carretera [kərrətérə] - шосе, perruqueria [pərrukəriə] - парикмахерська .
X x
1) [ʃ] – фрикативний, глухий, палатальний. На початку слова, після згоди та в поєднанні ix , де i не читається: xop [ʃóp] – мокрий, planxa [pláŋʃə] – утюг, coix [kóʃ] – кульгавий .
2) [ks] – фрикативний, глухий. Перед згодою: explicació [əksplikəsió] - пояснення, exposición [əkspuzisió] - виставка .
3) [gz] - фрикативний, дзвінкий. У інтервокальному положенні: examen [əgzámən], exemple [əgzéɱplə].